Синдром ацетонемічного блювання у дітей: що робити батькам

Ацетонемічне блювання, що відбувається з дитиною і чому це так лякає?

Якщо ви коли-небудь бачили, як дитина безупинно блює, слабне на очах, а з рота з’являється запах ацетону то ви знаєте, наскільки це лякає і дуже страшно для батьків. Найчастіші питання, які я чую в такі моменти: «Що це - це отруєння?» «Це кишкова інфекція?» «Ми щось не так зробили?» «Чи потрібно терміново їхати в лікарню?» І я хочу одразу вас заспокоїти: ацетонемічне блювання виглядає драматично, але в більшості випадків це керований стан, якщо розуміти, що відбувається і діяти правильно, крок за кроком  .

 

Ацетонемічне блювання - це не “отруєння ацетоном”. Насправді ацетонемічне блювання  це не окрема хвороба, а реакція дитячого організму на дефіцит доступної енергії. Спробую пояснити дуже просто. У нормі головним джерелом енергії для організму дитини є глюкоза, яка надходить з їжею. Але у дітей є особливість: запаси глюкози у них менші ніж у дорослих, витрачаються вони швидше, а нервова система дуже чутлива до дефіциту енергії.

Коли дитина: мало їла, пропустила прийоми їжі (тобто голодна), перенесла інфекцію, перевтомилася, сильно емоційно переживала у таких ситуаціях організм швидко використовує наявні запаси глюкози і глікогену, і може швидко “переключитися” на запасний режим,  почати отримувати енергію з жирів.

 

І ось коли організм починає активно розщеплювати жири, утворюються так звані кетонові тіла:

• Ацетон
• Ацетооцтова кислота
• Бета-гідроксимасляна кислота

У невеликих кількостях вони можуть з’являтися навіть у здорових людей. Але коли їх стає забагато, вони починають подразнювати слизову шлунка і кишківника, впливати на нервову систему, порушувати кислотно-лужний баланс.

 

І найнеприємніше - запускають замкнене коло ацетономічного блювання: кетони викликають нудота та блювання, дитина не може пити, при цьому утворюється  ще більший дефіцит глюкози і, відповідно, ще більше кетонів. Саме тому ацетонемічне блювання часто буває багаторазовим і виснажливим.

 

 

А як виглядає типовий ацетонемічний криз і що це таке?

У більшості дітей симптоми цієї неприємної ситуації дуже схожі:

• Повторне або нестримне блювання (інколи до кількох днів)
• Нудота
• Млявість
• Слабкість
• Сонливість
• Блідість із характерним “рум’янцем” на щоках
• Головний біль
• Біль у животі
• Запах ацетону з рота або сечі
• При зневодненні - сухі губи
• Рідке сечовипускання
• Плач без сліз

Це типова клінічна картина ацетонемічного кризу, яку добре знають педіатри і з яким доволі часто зустрічаються у педіатричній практиці.

 

Чому ж це трапляється саме у дітей і коли?

Батьки часто кажуть: «Ми були на святі», «Дитина майже нічого не їла», «Була дуже збуджена», «Перед цим хворіла». І це не випадково.

Найпоширеніші тригери ацетонемічного блювання це:

1. Вірусні інфекції
2. Тривалі пропуски їжі
3. Перевтома і недосип
4. Сильні емоції
5. “святкова” їжа (шоколад, жирні страви, підсилювачі смаку)
6. Фізичне виснаження

Тобто це не “ваша помилка”, а особливість обміну речовин у дитини. Ацетонемічне блювання це своєрідний сигнал, що дитячому організму критично не вистачає енергії з глюкози, і він “захлинається” побічними продуктами розщеплення жирів. Це страшно виглядає, але, при правильних діях, у більшості випадків добре піддається корекції.

 

Що робити батькам під час ацетонемічного кризу

Коли блювання вже почалося, у батьків виникає природне бажання “нагодувати”, “дати якісь сильні ліки”, “зупинити блювання будь-якою ціною”. Але саме тут часто роблять помилки, які погіршують стан дитини. Тому давайте розберемось у цій ситуації чітко й по кроках.

КРОК 1. Підтримка гідратації, тобто водного балансу.

Головне слід розуміти, що в цій ситуації важлива не стільки іжа, ак пиття, підтримка гідратації, тобто водного балансу. Під час ацетонемічного кризу їжа не є пріоритетом. 

Пріоритет №1 це правильне поїння дитиники.

Чому це так важливо? Тому що кожен епізод блювання це втрата рідини і солей, а без рідини кетонові тіла накопичуються ще швидше, крім того зневоднення різко підсилює нудоту. Але дуже важливим є кілька моментів. Не намагайтеся дати дитині одразу багато пити. Це майже гарантовано закінчиться новим блюванням, яке спровокує прийом їжі.

 

КРОК 2. Поїти дитину часто, дрібно і терпляче.

Розуміти, як правильно поїти дитину. Золоте правило: часто, дрібно і терпляче. Практично це виглядає так: 1–2 чайні ложки кожні 5–10 хвилин, навіть якщо дитина відмовляється, то ми пропонуємо знову. Якщо дитинка тільки-но блювала то ми чекаємо 5–7 хвилин і знову пробуємо дати рідину. Але треба розуміти що саме давати пити: найкраще це спеціальні розчини для пероральної регідратації, лужні мінеральні води без газу, слабкий солодкий чай, розчини з глюкозою (це принципово!).

 

КРОК 3. Глюкоза у розчинах обов’язковий компонент.

Чому глюкоза це ключовий момент? І це найважливіше, що потрібно зрозуміти батькам. Ацетон з’являється не “від їжі”, а від браку глюкози. Тому: якщо не дати організму глюкозу, тобто швидке джерело енергії, то він і далі буде розщеплювати жири і ацетон зростатиме а стан дитини погіршуватися. Саме тому: просто вода це недостатньо, “посидимо без їжі” це помилка, глюкоза у розчинах обов’язковий компонент. Навіть невеликі, але регулярні порції глюкози зупиняють утворення кетонів, поступово зменшують нудоту, допомагають вийти з кризу.

 

 

КРОК 4.  Сучасні ентеросорбенти

Чим ми можемо ще допомогти? І тут мова піде про сучасні ентеросорбенти, наскільки вони потрібні і ефективні? Батьки зараз мають багато різної інформації і вони часто питають «Чи потрібно давати сорбенти?».  Відповідь: так, але не будь-які і не “про всяк випадок”. Поясню чому. Під час ацетонемічного кризу, як я вже говорила, в кишківнику накопичуються: кетонові тіла, токсичні метаболіти, продукти порушеного обміну. Ці речовини: додатково подразнюють слизову, підтримують нудоту і блювання, уповільнюють відновлення. Тому ентеросорбенти можуть суттєво допомогти. Але ці сорбенти є дуже різними і найбільш ефективними, на сьогоднішній день вважають ентеросорбенти IV покоління.

Це найбільш сучасні ентеросорбенти на основі діоксиду кремнію, які мають високу сорбційну здатність, не травмують слизову, не “забирають” глюкозу та електроліти і можуть застосовуватися навіть у маленьких дітей. Їхнє завдання у цій ситуації м’яко зв’язати і вивести токсичні продукти, не втручаючись у основне лікування. Саме тому в педіатричній практиці все частіше віддають перевагу більш ефектиним ентеросорбентам IV покоління.

Ці сорбенти не “лікують ацетон” але допомагають організму швидше вийти з кризу. І так, багато таких засобів вже мають зручні форми, які легше дати дитині, навіть коли її нудить. Прикладом такого ентеросорбенту є атоксил, який призначається у цих випадках.

 

Але як готувати Атоксіл до прийому у дітей?

Порошок/саше: розчиняють у 50–100 мл негазованої води чи іншої рідини до однорідної суспензії перед застосуванням. Суспензію приймають перорально. Порошок у сухому вигляді не ковтають, щоб уникнути ризику аспірації чи подразнення слизової.  Якщо використовують гель у стіках, то вміст стіку перемішують і випивають або виливають у ложку, потім запивають водою.  Дозування завжди залежить від віку та ваги, і його краще узгодити з лікарем або чітко дотримуватися інструкції. Краще приймати за 1 годину до їжі або після, щоб мінімізувати взаємодію з іншими препаратами. 

 

КРОК 5. Коли і як повертатися до їжі?

Коли блювання зменшилось або припинилось, коли дитина почала утримувати рідину, поступово повертаємо їжу. Починаємо з: сухариків, печеного яблука, каші на воді, банана (у невеликій кількості). В дієті уникаємо: жирного, шоколаду, смаженого, ковбас, фастфуду. Їжа має бути: проста, легка і зрозуміла для організму.

Чого НЕ варто робити і це важливо проговорити окремо:

• Не змушувати їсти через силу,
• Не давати великі об’єми рідини за раз,
• Не експериментувати з “народними методами”,
• Не чекати кілька днів без поїння,
• Не ігнорувати ознаки зневоднення.

 

Таким чином, при ацетонемічному блюванні

Вирішальне значення мають правильне поїння з глюкозою, терпіння і поступовість. Сучасні ентеросорбенти можуть бути корисною допомогою, але основою залишається регідратація та відновлення енергетичного балансу. Слід ще цітко розуміти коли потрібен лікар і як попередити повторні кризи? У батьків з ацетонемічним блюванням зазвичай виникає два головні запитання: “А чи треба нам вже терміново звертатися до лікаря” і “Чи можна зробити так, щоб це більше не повторювалось?” Розберімо обидва питання.

 

Коли обов’язково потрібно звернутися до лікаря?

У більшості випадків ацетонемічний криз вдається зупинити вдома. Але є ситуації, коли самолікування вже не підходить.

Негайно звертайтеся до лікаря або викликайте швидку, якщо:

• Блювання не припиняється протягом 24 годин
• Дитина не може утримати навіть чайну ложку рідини
• З’являється виражена сонливість
• Загальмованість або збудження
• Дитина майже не мочиться (менше 3-4 разів на добу)
• Губи сухі, язик сухий, плач “без сліз”
• Жаліється на сильний біль у животі
• Підвищується температура
• Прогресивно погіршується стан
• Ацетон високий і не зменшується попри правильні дії

У цих випадках може знадобитися внутрішньовенна регідратація, корекція електролітів, спостереження в стаціонарі. І це не поразка батьків, а правильне рішення згідно поточної ситуації. Важливо знати: ацетонемічний синдром  це не “назавжди”. Нас дуже часто батьки питають: “Це означає, що в дитини завжди буде ацетон?” Ні. У більшості дітей ацетонемічні кризи характерні для віку від 2-3 до 7-9 років, із дозріванням ферментних систем і збільшенням запасів глікогену схильність до кризів поступово зникає. Але поки дитина росте то профілактика має велике значення.

 

Як попередити повторні ацетонемічні кризи

1. Регулярне харчування,  не допускати тривалих перерв між прийомами їжі, обов’язковий сніданок, перекуси при активному дні, фізичних навантаженнях. Дитячий організм не любить “порожніх пауз”.
2. Обережно зі “святковою” їжею, шоколадом, жирними кремами, фастфудом, великими порціями за один раз. Це не означає “ніколи”, але означає помірність і баланс.
3. Питний режим. Важливим є достатня кількість рідини щодня, особливо під час спеки, хвороби, фізичної активності.
4. Раннє реагування. Якщо у вашої дитини вже було ацетонемічне блювання, то у випадку, якщо дитина: стала млявою, скаржиться на нудоту, відмовляється від їжі то краще почати поїння з глюкозою одразу, не чекаючи блювання. Це часто дозволяє зупинити криз “на старті”.
5. Підтримка кишківника. Здоровий кишківник краще справляється з токсичними продуктами обміну, швидше відновлюється після кризів. Саме тому у комплексній профілактиці все частіше використовують: м’які, сучасні ентеросорбенти курсами, пробіотичну підтримку (за рекомендацією лікаря). Це не “панацея”, але один із елементів турботи про дитячий організм.

Кілька слів для батьків. Ацетонемічне блювання, це випробування не лише для дитини, а й для батьків. Почуття страху, безпорадності, втоми є абсолютно нормальними у такій ситуації.

Але найважливіше, що треба розуміти, що ви не винні, ви не самі і в більшості випадків з цим станом можна навчитися справлятися. Знання, спокій і правильні дії це ваші головні союзники.

 

Таким чином, ацетонемічне блювання це реакція дитячого організму на дефіцит енергії.

Основне лікування полягає у  тому що ви даєте рідину з глюкозою + терпіння. Сучасні ентеросорбенти можуть бути корисною допомогою у комплексі заходів. Більшість дітей “переростають” цю проблему.  При тривожних ознаках  лікар потрібен без зволікань. Найкраща профілактика ацетону це не ліки, а режим, передбачуваність і уважність до сигналів дитини.

Дивіться відео: Ацетонемічне блювання у дітей: що робити батькам 

 

Нехай Ваші діти будуть здорові !